logo1

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5


Шаблоны Joomla 3 тут

Позивний «Граніт»


Офіцерами не стають, офіцерами народжуються. 26 червня 1978 року в родині кадрового офіцера-десантника народився син. Назвали його Сергієм на честь батька, тим самим вирішивши його долю та життєвий шлях. Молодший Сергій закінчив 9 класів школи № 32, що в мікрорайоні Соляні, два роки навчався у «школі гардемаринів», яку успішно закінчив та став студентом найпопулярнішого у місті Миколаївського національного університету кораблебудування. Але закінчивши перший курс, вирішив змінити свій фах і вступив до Одеського інституту сухопутних військ, який закінчив у 2000 році. Повернувся до рідного Миколаєва та продовжив династію офіцерів-десантників, розпочавши службу в 79-й Миколаївській окремій аеромобільній бригаді. Життя військового офіцера завжди уявляється як військові пригоди, маневри, військові навчання, спортивні «качалки», більярдні зали. Сергій Сергійович Кривоносов пряма протилежність – після служби вперта праця в оселі, перетворення частини колишньої казарми 35-го полку в затишну однокімнатну квартиру. У вільний час вся увага приділяється маленькому сину Максиму. А ще він любив багато читати: читав переважно історичну та військово-мемуарну літературу, читав іноді до світанку та відразу йшов на службу до рідного батальйону. Суворий офіцер-десантник разом з тим не проходить повз бродячого собаку, якого вирішили отруїти мешканці двору, забирає його до себе. Знаходить напівсліпе кошеня, приносить його додому, лікує його як справжній ветеринар – робить уколи, поборює хворобу маленького пухнастого звіра. Він був упевнений, що переможе і хворобу сина Максима, але для цього потрібен час.
krivonosov2Але таке життя – війна не дала для цього часу. Влітку 2014 року Сергій Кривоносов бере участь в антитерористичній операції на сході України. Зведений підрозділ ротної тактичної групи, який очолював майор Кривоносов, охороняв державний кордон з Російською Федерацією в районі населеного пункту Дякове Донецької області, за 5 км від кордону з РФ. З території Росії їх щодня обстрілювали з «Градів», але свою висоту на українсько-російському кордоні його підрозділ тримав більше місяця. Було дуже важко, але військова присяга та бажання захистити Вітчизну були для офіцера-десантника з позивним «Граніт» і його підлеглих понад усе.
Сергій Кривоносов загинув за день до своєї ротації – 4 серпня 2014 року, близько 2-ї години ночі, під час чергового артилерійського обстрілу зі сторони Росії з реактивної системи залпового вогню «Град». Коли ракета влучила у бліндаж, де знаходився Сергій, він, не вагаючись ні секунди, прикрив собою своїх підлеглих. Майор врятував трьох солдат ціною власного життя.
Десантник Вадим Коротєєв розповів: «Майор прийняв на себе всі осколки повністю. Ми почали ридати, коли зрозуміли, що Сергій пішов з життя. Це було за день до нашого виходу звідти». Миколаївський десантник, позивний «Маршал», 4 серпня на своїй сторінці у Фейсбуці написав: «Сьогодні о 2.10 під обстрілом російського «Града» загинув добрий друг, грамотний офіцер, справжній командир і просто хороша та дуже добра людина, яка тримала висоту більше місяця. Земля Вам пухом, товариш Майор!»
Разом із Сергієм у зоні АТО був і його брат Павло Кривоносов. Брати разом служили в 79-й окремій аеромобільній бригаді, одночасно їх відправили на фронт. Тільки старший звідти не повернувся… Для Павла брат був усім – він завжди підтримував його і допомагав. Молодший Кривоносов, хоча й залишився у матері єдиним сином, після відпустки без вагань повернувся на фронт. Він розповів, що армію нізащо не залишить і буде боротися за Україну до цілковитої перемоги.
Микола Твердий, друг і товариш по службі Сергія Кривоносова, згадує: «Я його знав з 2001 року, я був тоді простим солдатом, а Сергій Сергійович – командиром взводу. Він завжди справедливий був, дуже чуйний. До нього з будь-яким питанням можна було звернутись – ніколи не відмовить, допоможе вирішити проблему. Він міг погарячкувати, але (за підлеглих стояв стіною, не терпів несправедливості) якщо його взвод сварили, він вимагав пояснень: чому, як, хто неправий. Я особисто не пам’ятаю, щоб він когось карав. Міг посварити, але тільки якщо хтось дійсно завинив. Узагалі він користувався у нас авторитетом. Колектив у 2-му батальйоні був дуже злагоджений. Перед війною у нас в армії були скорочення, і саме завдяки старанням Сергія Сергійовича більшість досвідчених офіцерів лишилась. Ми товаришували, я до нього в гості заходив, у мене сад, виноградник – його сину фрукти приносив.
В АТО ми зустрілися десь біля Донецька, точно вже не пам’ятаю. Коли він став на висоту, яку і назвали «Граніт», – одразу техніку розосередив, спочатку вона скупчено стояла і прицільний постріл міг її повністю знищити. Виставив пости, визначив позиції – по розуму все зробив, дуже грамотно, він талановитим військовим був. Спочатку про армійців із Росії мова не йшла, там були так звані ополченці. Потім почали з’являтися ДРГ і техніка з Росії. У нього була улюблена фраза, коли він щось доводив вищому командуванню, то казав: «Усі ви розумні, але чомусь не міністри оборони». У Сергія Кривоносова є рідня в Росії, але він говорив, що служить Україні і буде її захищати. Я дзвонив йому 2 серпня – вітав зі святом…
Коли висота «Граніт» обстрілювалася, Сергій Сергійович завжди у дверях з рацією стояв, віддавав накази, слухав, що відбувається на позиціях, у бліндажах зв’язку майже не було. В той обстріл він знаходився на вході – і ракета влучила туди... Його смерть для нас велика втрата. Брат дуже важко переживає цю трагедію – Сергій для нього підтримкою був, наставником. І ми втратили хорошого друга, командира і талановитого офіцера».
«Граніт» – позивний начальника штабу другого батальйону майора Кривоносова С. С. Так він все життя був гранітною стіною для дружини Анастасії, сина Максима, матері Ірини Павлівни, молодшого брата Павла. 4 серпня він став гранітною скелею на шляху смертоносного заліза, закривши своїм тілом окоп, захищаючи від смерті своїх дітей – солдат рідного другого батальйону.
Поховали героя-десантника на Алеї слави центрального кладовища Миколаєва. Панахиду влаштували просто в рідній військовій частині. Провести в останню путь Сергія Кривоносова прийшло більше тисячі миколаївців.
За виняткову мужність і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України від 4 грудня 2014 року № 916/2014 Сергію Кривоносову присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Також у Сергія Кривоносова є медалі «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» I, II та III ступенів. 23 січня 2015 року депутати Миколаївської міської ради прийняли рішення про присвоєння Миколаївській загальноосвітній школі № 32, в якій навчався Сергій Кривоносов, його імені. Згодом на будівлі школи було встановлено меморіальну дошку на честь Героя. На початку 2015 року Укрпошта представила серію художніх конвертів «Героям слава!», присвячену учасникам антитерористичної операції, які отримали звання Героя України посмертно. Серед них і екземпляр з портретом майора Сергія Кривоносова.

Березний С.М.


54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 16, тел/факс 67-44-06
e-mail: ocpdtarvd@ukr.net
Copyright © 2017 Миколаївський обласний центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності Всі права захищено.