logo1

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5


Все для Joomla. Беспланые шаблоны и расширения.

Обірваний алгоритм життя

petuhov125 січня 2015 року на Балабанівському кладовищі поховали ще одного миколаївця, який загинув у зоні проведення антитерористичної операції, загинув зберігаючи мирне небо над своїм рідним Миколаєвом, загинув за те, щоб не прийшла війна до міста на Південному Бузі, не руйнувалися вулиці та будинки.
Звичайна проста біографія пересічного хлопця зі своїми мріями, планами, радощами та негараздами. Народився Дмитро Пєтухов в колишньому Богоявленську, сьогодні це Корабельний район нашого міста, 15 вересня 1992 року. Згодом родина переїхала до іншого мікрорайону, який корінні міщани називають «Югом», оселилися на вулиці Миколаївській поруч з відомою на всю область дитячою лікарнею. По цій вулиці Дмитро ходив на навчання до 41 гімназії, до спортивного комплексу «Зоря», де займався боксом. За спогадами вчителів 41 гімназії Тетяни Миколаївни Терещенко, Олени Миколаївни Погребної, Анни Миколаївни Каріцької: «Дмитро був активною, старанною та життєрадісною дитиною. Серед друзів мав авторитет. Він завжди приймав участь в житті класу та гімназії. Діма дуже сильно любив маму та завжди допомагав її, та співчував їй. Він був відвертим,без фальші, все робив від щирого серця. Був справжньою людиною. Міг підтримати у важку хвилину, цінував людські відносини та не боявся труднощів. А якщо труднощі все-таки з’являлися на його шляху, то він ніколи нікого не звинувачуючи, долав їх з легкістю, не показуючи, що йому важко. Дмитро любив посміхатися та сприймав все з позитивом». Однокласниця Валерія Бавикіна згадує Дмитра як веселого та щирого хлопця, який завжди був дуже жвавим, активним, приймав участь в усіх спортивних змаганнях. Він був напрочуд кмітливим та винахідливим. Завжди посміхався, був у хорошому настрої та випромінював позитив. Новина про загибель Діми стала для неї шокуючою. Вона ніколи не могла уявити, що війна забере життя у її однокласника. Вона пишається тим, що навчалася з такою людиною в одному класі. На її думку, Дмитро – приклад для наслідування для українських чоловіків. Він був справжнім патріотом, і вона вважає, що дуже скоро наш народ буде жити під мирним, чистим небом над усією Україною завдяки таким захисникам Вітчизни як Дмитро! Різниця з молодшим братиком Андрійком була аж шістнадцять років, Дмитро всіляко піклувався про свого молодшого брата, вільне після навчання та занять спортом дозвілля присвячував йому: разом відвідували дитячі свята в садочку, в будинках культури, часто бували у дитячому містечку «Казка» та інших куточках міста. Для вчителів, сусідів Дмитро залишиться в пам’яті як ввічливий, чуйний молодий чоловік.petuhov2
У 2008 році по закінченню гімназії № 41 м. Миколаєва Дмитро ставить перед собою мету – отримати висококваліфікований фах та поступає на навчання до Миколаївського технікуму залізничного транспорту до групи А.Т.М. – автоматизованих телемеханічних технологій на залізничному транспорті. Класний керівник Олена Володимирівна Кобець згадує його як вихованого, скромного, відповідального юнака. По закінченню навчання у 2012 році Дмитро Пєтухов звертається на залізничну станцію м. Миколаєва з метою працевлаштування, але на той час вільного робочого місця за його фахом не було.
В жовтні 2013 року Дмитро отримує повістку з військкомату щодо призову на строкову військову службу. Він потрапив до «учебки» в м. Десна, по закінченню учбової частини продовжує службу в м. Новоград-Волинський Житомирської області, восени 2014 року демобілізований у запас. Повернувшись до Миколаєва, Дмитро Пєтухов звернувся до Ленінського військкомату та за контрактом пішов служити до 79-ї Миколаївської окремої аеромобільної бригади, де був направлений до інженерно-саперної роти. Там він познайомився з Андрієм Дворецьким, який прослужив вже майже три роки в цій роті. Так склалася звичайна чоловіча військова дружба, а вірніше – військове товариство двох земляків.
А далі суворі воєнні будні: м. Донецьк, Донецький аеропорт, його тривала відчайдушна оборона. Про що думав Дмитро там – в самому пеклі війни на Донбасі: думав про мирне життя, про мати та братика Андрійка, про те, що на нього чекає кохана дівчина Валерія, з якою він вирішив одружитися 5 червня цього року. Звичайні думки звичайного чоловіка, такий самий простий звичайний алгоритм життя людини. 20 січня 2015 року у селі Водяне поблизу Донецького аеропорту цей алгоритм життя обірвався пострілом із танку… Дмитро Пєтухов загинув разом зі своїм бойовим побратимом Віктором Кожуріним – десантником 79-ї аеромобільної бригади, уродженцем м. Болград Одеської області.
Алгоритм життя Дмитра Пєтухова обірвався, але він назавжди залишиться в пам’яті матері Світлани Вікторівни, братика Андрія, молодшого сержанта Андрія Дворецького, вчителів, однокласників, та у пам’яті всіх миколаївців, вдячних йому за мир та спокій в нашому приморському місті під квітучими акаціями.


 Березний С.М.


54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 16, тел/факс 67-44-06
e-mail: ocpdtarvd@ukr.net
Copyright © 2017 Миколаївський обласний центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності Всі права захищено.